Шляхами  Підкарпатських русинів

Високо в горах Синевірського краю довгий  час існував єдиний в  Європі музей лісосплаву. Тут можна було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та плотогонів-бокорашів (бокор — пліт)), які сплавляли річкою зрубаний ліс, відпочити на греблі, помилуватися  чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря. Звідси починались туристичні стежки  по горам.  В музеї показували та розказували про старовинні знаряддя праці.

Сплавляти ліс припинили у 54 році минулого століття через будівництво електростанції, а  гребля для сплаву лісу з гір у долину, яку побудували ще у ХІХ столітті, разом.  із приміщеннями,  збереглась.  Саме тут й було  закладено музей. На штучному озері перед унікальною гідротехнічною спорудою було  обладнано плаваючий бокор(пліт).. На протилежному березі -  колиба – житло лісозаготівельників. Провели реставраційні роботи. Музей відвідували тисячі туристів

Але 1998 року в Карпати прийшла біда – велика повінь. Музей було частково зруйновано . Надія на відродження музею поглинула нова катастрофа  - паводок 2001 року, який остаточно знищів унікальний музей. Експонати чудом збереглись. Зараз вони виставлені в візит-центрі  Національного заповідника «Синевір» .Саме там формується  музей  лісосплаву та історико-краєзнавчий музей. 

Під дахом виділено кілька кімнат, де розкладені автентичні речі, проводять екскурсії, але старовинний  дух музею загублений –фотографії не можуть передати  особливостей роботи бокорашів – майстрів плотогону. Вже більше як півстоліття не існує  цієї гірської професії. Останні бокораші вмирають. Залишаються лише світлини.  І, якщо не відродити музей на греблі, розпорошиться і пам’ять про цих спритних та сміливих горців.

Реставрувати музей почали  у 2008 році. Навіть  була здійснена спроба передачі Музею лісу і сплаву та об’єктів інфраструктури поблизу озера Синевир із державної власності у комунальну. Зрозуміло, така передача дозволяла  простягнути руки

різноманітним  інвесторам до музею та національного парку.

Міжгірська районна рада та заповідник «Синевир» виступили  проти цього.:об’єкти повинні залишатися у державній власності! Власне, озеро Синевир і Музей лісу і сплаву- це основна  визитівка державної установи. Потім включилися в боротьбу  опоненти. Проблема  так і зависла. Експонати передали в новостворений музей, а будівельний майданчик на Чорній річці потроху заростає лісом..

Але чи зможе держава відродити унікальний музей? Питання риторичне.

До того ж,  є цікавий досвід села-музею Колочава, який знаходиться в межах Національного заповідника.

Але про це - далі…

Наталка Іванченко.