Василь Йосипович Макар із Колочави – відома на Закарпатті людина. Він працює інспектором з охорони природи, займається музейною справою у рідному селі, а ще – розводить декоративних птахів. На його ґаздівстві нараховується близько півтисячі пернатих. Найбільше тут папуг – близько чотирьохсот. Василь Макар має 44 види цих дивовижних пернатих, починаючи від хвилястого і закінчуючи розеллою Воротніковою. А саме в цей період відбувається важлива подія у пташиному сімействі новозеландських папуг – у них з’являється потомство. «Коли з яйця вилуплюється пташеня, переживаю особливий хвилюючий момент, бо на світ з’явилося ще одне чудове творіння природи», – каже Василь Йосипович.

         У вольєрах, де живуть папуги, завжди веселий спів. Господар розповідає, що його підопічні дуже говорючі, здатні відтворювати різні звуки і навіть людську мову. Один вже колишній мешканець цієї «країни пернатих» відтворював близько півсотні різних слів.

         Гордість і впевненість, спокій і комунікабельність – на це в першу чергу звертаєш увагу, потрапивши у голуб’ятню. Звісно, перераховані риси стосуються голубів. Їх тут 17 видів – декоративні, спортивні, високолітні.

«Куди б я не їхав – завжди беру з собою двох-трьох голубів, окільцьовую і випускаю. А зустрічаюся з ними вже вдома. Коли їхав у Чехію, то й туди брав з собою поштових голубів. Вони не підвели – повернулися у Колочаву.

Звичайно, аби досягнути таких результатів, птаха треба тренувати: спочатку випускати на недалекій відстані від голуб’ятні, а з часом розширювати географію польотів. Коли голуб, випущений мною далеко від дому, повертається, то я дивлюсь на нього і від цієї події аж душа радіє», – розповідає пан Макар.

         Крім цього, Василь Йосипович розводить декоративних курей, а недавно зацікавився качками. Зараз має три види цих кумедних птахів. На майбутнє планує збільшувати чисельність свого птаства за рахунок нових видів і потомства.

          А все починалося з любові до живої природи, яка у Макара зародилася ще в дитинстві. Спочатку розводив голубів, а потів курей і, як сільський хлопець, любив ґаздувати, доглядати за домашнім господарством. У школі охоче вивчав біологію, зоологію, читав додаткову літературу на тему орнітології.

         Особливий вплив справив на нього Київський зоопарк, який відвідав у 15-річному віці. Саме там  придбав пару папуг і з того часу, окрім декоративних голубів і курей, почав займатися ще й говорючими птахами.

         Хоча доля вимагала чимало їздити у різні регіони України та за кордон, але роботу з пернатими не лишав; за своєї відсутності птахів доглядала дружина, а потім й син.

         Василь Йосипович вважає себе щасливою людиною, бо займається улюбленою справою і стверджує, що світ птахів – це зовсім інший вимір часу, в якому забуваєш про проблеми.